Спрямованість є провідний елемент у структурі, і навіть дозволяє у своїй отримувати уявлення про особистість загалом. Соціальне здоров’я – це характеристика взаємодії людини й суспільства, критерій прийняття людиною соціальних норм і цінностей данного суспільства. Позитив у соціальних взаєминах (законослухняність, толерантність, активність, комунікабельність тощо). Характеризується бурхливим науково-технічним прогресом, величезним потоком інформації, що зумовлює високі вимоги до психічних функцій організму. Несприятливі соціальні, психологічні, економічні чинники спричиняють психічну перенапругу й можуть викликати негативні зрушення в психічному стані людини та формування нервово-психічних розладів. Усе це негативно позначається на психічному здоров’ї людини.
- Це ефективні об’єктивовані міжлюдські зв’язки.
- Дорослішаючи, у дитини з’являються нові обов’язки, він починає брати участь у суспільному житті, в цей період він стає здатним розділяти діяльність на «чоловічу» і «жіночу».
- Іншими словами, особистість характеризується тим, як діє людина і чому він діє так, а не інакше.
- А тому будь-які міркування про Особистості в даному випадку виходять з інтересів і зручності «Зовнішньої середовища», відповідаючи на питання не «що таке Особистість насправді», а «що таке Особистість для Зовнішньої середовища».
- Середовище як фактор розвитку і соціалізації особистості.
Цінність такого багаторівневого психологічного вивчення особистості у тому, що дозволяє розкрити діалектику загального, особливого і одиничного у психологічному складі особистості. Найважливіше теоретичне завдання такого підходу полягає, на думку Б. Ломова, у розкритті об’єктивних підстав інтегральних психологічних властивостей, які характеризують людину як індивіда, як суб’єкта, як особистість, нарешті, як індивідуальність. Поняття особистості психології – це предмет серйозних наукових дискусій. Справа в тому, що різні напрями в цій науці по-різному трактують поняття та акцентують увагу на різних ключових аспектах. З одного боку, особистість – це будь-яка людина, яка розвивається у суспільстві та вступає у взаємодію з оточуючими. У цьому сенсі деякі напрями психології включають у визначення такі суб’єктивні поняття, як самостійність та відповідальність.
Структура личности по А.Н Леонтьеву
По-четверте, наукові знання у цій галузі ще настільки точні, щоб можна було вважати їх безперечними. У зв’язку з цим у сучасній психології особистості існує багато різних точок зору з одних і тих самих питань. Тому є багато різних думок, десятки різних теорій особистості, сотні методів вивчення, десятки способів практичного на особистість.
Індивід – людина як цілісний неповторний представник роду з його психофізіологічними властивостями, що виступають як передумови розвитку особистості та індивідуальності. Термін “особистість” в український мові утворений від слова “особистий” (тобто належить певній особі). Іноді його також пов’язують зі словом “личина” (раніше так називалася маска або частина шолома, що закриває обличчя). В англійській та інших європейських мовах для позначення цього поняття використовується термін personality, що походить від латинського слова persona (людина). Індивідуальність людини формується під впливом трьох груп факторів. Першу групу складають спадковість і фізіологічні особливості людини.
Структура личности по А. Н. Леонтьеву
На четвертій стадії формується рефлексія, виникають сумніви відносно свого місця в житті. П’ята і шоста стадії – це зрілість особистості, стійкість її інтересів, коли вона керується у своїй поведінці нормами суспільства. І сьома стадія – це або досягнення неповторності особистості, або приречення на безвихідь. Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини. У середні століття було прийнято визначати риси характеру особистості щодо особливостей черепа людини.
Архетипи – загальнолюдські первообрази – лежать в основі символіки творчості, різних ритуалів, сновидінь та комплексів. В архетипах відображений досвід попередніх поколінь, що передається у спадок. Здатність визначати цінності та цілі, рухатися до їх досягнення. Це сукупність речей, що відчуваються і невловимих, які дійсно дорогі людині. Того, на що спрямована його активність. Виникаючи у діяльності, сенс стає одиницями людської свідомості, що його утворюють.
Людина — яскравий приклад еволюції, найвище досягнення, як біологічна та соціальна істота, здатна до самопізнання та впливу на навколишній світ. Досі залишаються питання у вивченні https://doerthe-huth.jimdosite.com/publications/ та дослідженні особистості психології. Особистість – це не структура ролей і взагалі не структура, а людина, яка зовсім не зводиться до гри у вибрані ролі, не лицедіє тільки.